Як розуміти своє тіло: теорія і практика з Іриною Кобихно

ЯК РОЗУМІТИ СВОЄ ТІЛО: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА З ІРИНОЮ КОБИХНО

Невиражені емоції та стресові переживання так просто не зникають, вони «осідають» у тілі у вигляді напруження і м’язових затисків. Цими проявами, що заважають людині жити повноцінно, займається тілесно-орієнтована психотерапія. Про її основні принципи, усвідомлену роботу з тілом та емоційними реакціями розповіла керівниця Української спільноти професійних тілесно-орієнтованих терапевтів Ірина Качура.

Що таке тілесно-орієнтована психотерапія? У чому її особливості?

Це напрям у психотерапії, який працює з людиною через тіло і за допомогою тіла. Ситуації, у які потрапляє людина, впливають на неї, і це відображається в тому, що вона думає, відчуває й переживає. Тілесно-орієнтована психотерапія (ТОП) допомагає відновити взаємозв’язок між почуттями, відчуттями та думками, розглядаючи їх як цілісну систему. Основні методи ТОП — спостереження за людиною, дотик, вираження певних емоцій та почуттів.

Розбираючи ситуацію, у якій у людини щось не виходить, у першу чергу звертаємо увагу на частини тіла, які поводяться певним чином, — і залежно від того, що спостерігаємо, пропонуємо корекцію. Наприклад, людина ходить занадто швидко, від чого може втомлюватися, не помічати якихось нюансів і таким чином не досягати конкретних поставлених цілей.

У тілесно-орієнтованій психотерапії прийнято звертати увагу на те, як ми реагуємо на ситуацію, аби не виникало напруження і блоків. Наприклад, нам пропонують зробити щось, чого ми не хочемо. Від цього тіло напружується, з’являються думки невдоволення, емоції смутку чи роздратування. Важливо все це усвідомлювати і з цим працювати: підібрати слова, позицію тіла і спосіб впоратися з негативними емоціями, щоб потім не шкодувати про неправильне рішення, яке може позначитися і на тілі.

Коли з’явився цей напрям і як він розвивається сьогодні?

На те, як тіло реагує на різні ситуації, першим звернув увагу Зигмунд Фрейд, коли його пацієнти розповідали свої історії. Його учень Вільгельм Райх, засновник тілесно-орієнтованої психотерапії, продовжив спостереження і виявив, як емоційні переживання відображаються в тілі.

Райх виділяв 7 сегментів тіла, де виникають затиски, які при багаторазовому повторенні перетворюються на блоки. Так, у очах фіксується страх, неможливість виплакатись, а також небажання бачити. Опрацьовувати затиски Райх пропонував через проминання частин тіла, дихання та вираження емоцій.

Сучасними напрямами тілесно-орієнтованої психотерапії є біосинтез, бодинаміка, хакоми та інші. Біосинтез розглядає, як формується людина, починаючи з внутрішньоутробного періоду. Бодинаміка вивчає, як фізичний розвиток пов’язаний із психологічним, які м’язи включаються в різному віці і як це впливає на формування певних рис характеру.

У яких випадках тілесно-орієнтована терапія найбільш ефективна?

ТОП допомагає поліпшити самопочуття людини. Погане самопочуття — ознака того, що в житті щось іде не так: у думках, поведінці, стосунках із людьми.

Техніки ТОП можна використовувати, якщо ми хочемо краще взаємодіяти з іншими. Те, як ми себе фізично відчуваємо, впливає на те, як нас сприймають. Бували випадки, коли після вправ мами розповідали, що діти почали краще їх слухати і з ними стало легше взаємодіяти.

Також ТОП ефективна при роботі з кризовими станами. Якщо людина пережила сильну стресову ситуацію, наприклад втрату або травму, це обов’язково вплинуло на її тіло. І скільки б вона не говорила про це, не усвідомлювала свої емоції, без роботи з тілом вона може знову потрапляти у схожі ситуації.

Які техніки використовуються тілесно-орієнтованими психотерапевтами?

Вони поділяються залежно від видів контакту з клієнтом. Є безконтактний контакт — коли людині пропонують зробити певну вправу, спрямовану на усвідомлення її звичного способу поведінки. Наприклад, якщо ви активно махаєте руками, щось пояснюючи, питання може стосуватися того, наскільки ви впевнені, що вас почують і приймуть вашу думку. І вже з цією причиною працювати, посилюючи впевненість у собі.

Є прямий контакт — безпосередній дотик. Він застосовується, якщо потрібно показати людині через тіло, що ми поруч, підтримуємо її, або якщо є відчуття, що їй складно впоратися самій.

Для безконтактних технік обмежень майже немає, окрім фізичних чи певних психіатричних діагнозів. Для прямого контакту спершу треба вибудувати довіру з клієнтом і чітко розуміти, до чого цей контакт може привести. Іноді дотик застосовують неправильно, одразу торкаючись до людини, не знаючи її травматичної історії, — це небезпечно і може призвести до болючого занурення в травму.

Розкажіть про свій досвід. Як ви прийшли до цього напряму і що він дав особисто вам?

Ще у студентські роки я відвідувала фестивалі й вивчала різні напрями психології, щоб зрозуміти, що мені ближче. Одного разу потрапила до спеціаліста, який застосовував тілесно-орієнтовану психотерапію. Це мене зацікавило, я пішла на особисту групову роботу, відчула конкретні результати і почала навчання. Паралельно записалася на курси масажу, щоб краще вивчити анатомію. Там мені часто ставили питання про психологію, як переживання пов’язані з тілом, я відповідала — так сформувалася група і почалася моя практика.

До мене одразу почали скеровувати складних клієнтів — людей, що пережили сильний стрес, звільнення, втрати. На основі досвіду роботи я розробила власні програми, почала навчати психологів.

У процесі навчання, особистої практики та роботи над собою у мене сталося багато усвідомлень. Я зрозуміла, що часто мною рухав страх: наприклад, якщо на мене підвищували голос, я відходила, не відстоюючи власної точки зору. Також багато працювала над тим, щоб не брати зайвого на себе.

Як самостійно розвивати усвідомленість у повсякденному житті, навчитися слухати й розуміти своє тіло?

Спершу можна пробувати називати відчуття у тілі. Я пропоную почати зі стоп: які відчуття у вас у стопах? Якщо важко — попросіть одну стопу стиснути, а потім розслабити — з’явиться відчуття тепла й розширення. І так пройтися по всьому тілу.

Дуже важливо перевіряти своє дихання. Багато людей у певних ситуаціях затримують вдих, не роблячи видих. Це спричиняє перенапруження грудної клітки, діафрагми, що веде до загального напруження. Щоб перевірити, чи дихаєте ви, покладіть одну руку на живіт, іншу на грудну клітку й відчуйте, чи рухаються руки.

У будь-яких ситуаціях намагайтеся стежити, щоб у тілі не було зайвого напруження. Наприклад, коли пишете, повинні працювати тільки руки, решта тіла має бути розслаблена. Зверніть увагу на те, як сидите за комп’ютером — вибирайте зручну позу, рівну спину, стопи на підлозі, періодично розслабляйте кисті рук, щелепу.

На своїх заняттях ви також працюєте з межами. Що означає це поняття і чому важливо їх усвідомлювати?

Умовно — це лінія, яка відділяє одну людину від іншої. Нашою тілесною межею є шкіра. Але важливо розуміти, що є зовнішні й внутрішні межі. Це те, що для вас важливо у взаємодії: чи можете ви сказати «стоп», коли хтось занадто наблизився, чи сказати «ні», якщо вас просять про щось небажане.

Якщо ви добре розумієте свої межі, то поважаєте і межі інших. І навпаки — нерозуміння меж заважає взаємодії.

Також є межі в часі: скільки вам потрібно, щоб спокійно зібратися і прийти на роботу задоволеним. Їхнє нерозуміння призводить до невдоволення, відчуття, що ви не встигаєте. Здорові межі — гнучкі, ви можете їх розширювати й звужувати.

Ви також використовуєте техніки заземлення і центрованості. Що це і чим вони корисні?

Поняття заземлення ввів Александр Лоуен. Він наводив приклад: коли електропроводка не заземлена, сильний струм може її спалити. Так само і з людиною при сильному стресі. Заземлення на рівні тіла — це відчуття своїх стоп, ніг, розуміння реальності й конкретних дій у ситуації. Заземлення може бути і в комунікації: воно допомагає регулювати, коли говорити багато, коли мало, а коли краще помовчати.

Центрування — це розуміння своїх справжніх потреб, можливість зробити правильний вибір. Багато напруження виникає від того, що є безліч варіантів, і людина «зависає», сумніви виснажують фізично й емоційно.

На рівні тіла центром тяжіння є низ живота, який утримує рівновагу. Якщо людина центрована, вона добре розуміє свої потреби, рухається до цілей, не перевантажує себе й менше втомлюється.

Як правильно обрати спеціаліста з тілесно-орієнтованої терапії?

Сьогодні багато хто, прочитавши книгу чи побувавши на майстер-класі, уже вважає себе тілесно-орієнтованим терапевтом. Обираючи спеціаліста, запитайте, чи пройшов він навчання, особисту терапію, супервізію і чи має практику.

На консультації важливо, щоб терапевт уточнював нюанси, проводив діагностику, прояснював ваш запит. Досвідчений фахівець не торкатиметься клієнта вже на першій сесії.

Також варто пам’ятати, що готових рішень немає: відповіді знаходить сама людина, терапевт лише йде поруч, підтримує і може дати рекомендації, але не готові «рецепти».

Що порадите для розвитку прийняття себе?

У мене був випадок, коли я попросила клієнтку погладити себе, і вона зробила це дуже швидко. А погладжування себе — це теж частина прийняття, важливо робити це повільно й усвідомлено. Я рекомендую жінкам, яким важко прийняти себе (часто це стосується питань ваги), щодня наносити крем на руки уважно, ніжно, не менше трьох хвилин. Так само — зі скрабом чи кремом для тіла.

Інтерв’ю для Преображаріуму.

Провела: Марія Бєляєва